Суд відмовив у позові

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»

до

Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»
Асоціації «Дім авторів музики в Україні»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр»
про визнання договору недійсним
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/320

09.07.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»

до

1) Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»

2) Асоціації «Дім авторів музики в Україні»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр»

про визнання договору недійсним

та

За позовом третьої особи

з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік»

до

1) Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»

2) Асоціації «Дім авторів музики в Україні»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр»

про визнання договору недійсним

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Коктиш В.Р., директор

від відповідача-1 Ховхун Ю.Є., довіреність б/н від 26.08.2009 р.

від відповідача-2 Кваша О.О., довіреність № 13 від 12.07.2009 р.

від відповідача-3 Губський Ю.Г. довіреність б/н від 01.0.2009 р.

від третьої особи із

самостійними вимогами не з’явився

У судовому засіданні 09.07.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», треті особи Асоціація «Дім авторів музики в Україні», Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» про визнання недійсним договору № КОРТС/02 від 20.10.2007 р., укладеного між відповідачем та третьою особою-2, та зобов’язання відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» винагороду, що була сплачена останнім з моменту вилучення творів із дозволів на використання, які надаються Асоціацією «Дім авторів музики в Україні» шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об’єкти –з 22.10.2008 р. до набрання чинності судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. За ліцензійним договором № 17/08 від 01.07.2008 р. та ліцензійним договором № ИК/08-11/2 від 01.01.2008 р. ПП «Студія Мун» та ТОВ «Издательство Монолит» передали позивачу виключні майнові права на ряд музичних творів. Позивачу стало відомо, що між відповідачем, який діяв від імені та за дорученням третьої особи-1, та третьою особою-2 був укладений договір № КОРТС/02 від 20.10.2007 р., за яким відповідач надав третій особі-2 дозвіл на публічне виконання фонограм, а також зафіксованих в них творів та їх виконань.

Позивач вважає, що цей договір не відповідає вимогам Закону України «Про авторське право і суміжні права» та порушує охоронювані законом інтереси позивача, оскільки відповідач збирає винагороду за використання об’єктів авторських прав, що були вилучені позивачем із дозволів організації колективного управління і щодо яких позивачем було заборонено видавати дозволи будь-яким іншим особам; оспорюваним договором не визначено, яка частина винагороди сплачується за використання об’єктів авторських права, а яка за використання об’єктів суміжних прав; відповідачем не було укладено договорів з усіма організаціями колективного управління для проведення розподілу зібраної винагороди.

Ухвалою суду від 28.07.2009 р. порушено провадження у справі № 54/320, розгляд справи призначено на 25.09.2009 р.

У судовому засіданні 25.09.2009 р. представниками сторін та третіх осіб подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Відповідачем та третьою особою-1 заявлені клопотання про зобов’язання позивача перекласти українською мовою письмові документи, копії яких додані до позовної заяви. Клопотання судом задоволено частково.

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2009 р., а ухвалою суду від 04.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 11.12.2009 р.

10.12.2009 р. через відділ діловодства Господарського суду відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що третьою особою-1 правомірно реалізовано її право на здійснення розширеного колективного управління, що є ознакою правомірності дій відповідача по укладенню спірного договору. Також відповідач зазначив, що на момент укладання договору пункт 2.1.3. про гарантію Ліги покриття договором 100% авторських і суміжних прав відповідав дійсності.

У судовому засіданні 11.12.2009 р. представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до договору, укладеного позивачем з ТОВ «Видавництво Моноліт», територією використання прав є лише територія Російської Федерації, що, на його думку, є головною підставою для відмови у позові.

Представниками третіх сторін надані письмові пояснення по суті спору.

Представник третьої особи-1 зазначив, що при надсиланні листів про вилучення творів, майнові права на які належать позивачу, позивач не надавав жодного доказу на підтвердження того, що він є правовласником майнових авторських прав на твори, які він вилучає.

У поясненнях третьої особи-2 зазначено, що всупереч тому, що відповідачу було заборонено видавати дозволи та збирати авторську винагороду, він ввів в оману ТОВ «Макс Ейр» та уклав з ним договір № КОРТС/02 від 20.01.2007 р., який не відповідає вимогам законодавства України.

У судовому засіданні 11.12.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 27.01.2010 р.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 05.02.2010 р. розгляд справи призначено на 17.02.2010 р.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 17.02.2010 р. не з’явились, у зв’язку з чим судове засідання відкладено на 12.03.2010 р.

01.03.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» до Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» про визнання договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач уклав з ТОВ «Макс Ейр» договір № КОРТС/02 від 26.10.2007 р., згідно з яким надавав права, яких не мав; відповідач не мав повноважень на видачу дозволів на використання з каталогу позивача фонограм, які опубліковані для використання з комерційною метою, а також зафіксованих в них творів та їх виконань.

Ухвалою суду від 03.03.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду та залучено ТОВ «Автор Мюзік» до участі у справі як третю особу з самостійним вимогами.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 12.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 12.04.2010 р. розгляд справи призначено на 28.04.2010 р.

У судовому засіданні 28.04.2010 р. відповідачем подано відзив на позов третьої особи з самостійним вимогами, в якому відповідач проти позову заперечив повністю, мотивуючи це тим, що уповноважена організація колективного управління незалежно від наявності чи відсутності у неї договорів з суб’єктами суміжних прав має право на збір винагороди; спірний договір містить усі істотні умови; при пред’явленні вимоги щодо вилучення авторських прав від позивача не надходило жодних документів на підтвердження набуття ним майнових авторських прав.

Представником позивача у судовому засіданні 28.04.2010 р. подано клопотання про залучення Асоціації «Дім авторів музики в Україні» до участі у справі як іншого відповідача. Вирішення заявленого клопотання по суті відкладено до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 28.04.2010 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 28.05.2010 р.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору, сторонами якого є Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр», а Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав», як сторона вищевказаного договору, діяло від імені і за дорученням Асоціації «Дім авторів музики в Україні», суд дійшов висновку про необхідність залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» та Асоціації «Дім авторів музики в Україні» як інших відповідачів у справі № 54/320.

У зв’язку з необхідністю залучення інших відповідачів, ухвалою суду від 28.05.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.06.2010 р.

У судовому засіданні 18.06.2010 р. оголошувалась перерва до 09.07.2010 р.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» є суб’єктом авторського права, якому на підставі Ліцензійного договору № 17/08 від 01.07.2008 р., укладеного із Приватним підприємством «Студия Мун» та на підставі Ліцензійного договору ИК/08-11/2 від 01.01.2008 р., укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Издатєльство Монолит», належать виключні права на ряд музичних творів на території України.

Листами № 568/10/08 від 22.10.2008 р., № 574/11/08 від 07.12.2008 р., № 576/11/08 від 07.11.2008 р. та № 588/11/08 від 19.11.2008 р. позивач повідомив Асоціацію «Дім авторів музики в Україні» про вилучення творів, права на які були передані позивачу за вищезазначеними договорами, із дозволів організації колективного управління та заборонив видавати відповідні дозволи на використання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» на підставі договорів № РР/УАП 01/01-09/06 від 11.09.2006 р. та № РР/УАП 01/01-11/08 від 01.11.2008 р., № РР/УАП 01/01-02/09 від 01.02.2009 р., укладених із Закритим акціонерним товариством «Реал Рекордс», договорів № ПЦ/УАП 01/01-09/06 від 11.09.2006 р., № ПЦ/УАП 01/01-11/08 від 01.11.2008 р., № ПЦ/УАП 01/01-02/09 від 01.02.2009 р., укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Продюсерский центр Игоря Матвиенко» є суб’єктом виключних майнових авторських і суміжних прав на публічне виконання на території України фонограм і музичних творів з текстом і без тексту.

20.10.2007 р. між Київською міською організацією роботодавців торгівлі та сервісу (далі –КОРТС), Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Ейр» (відповідач-3) та Об’єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» (відповідач-1) був укладений договір № КОРТС\02.

За умовами вказаного договору відповідач-1 видав відповідачу-3, учаснику КОРТС, дозвіл на публічне виконання фонограм, а також зафіксованих в них творів та їх виконань (далі –фонограми) в закладах, зазначених в додатках до цього договору, а відповідач-3 зобов’язався перераховувати відповідачу-1 погоджену у додатках до договору винагороду за публічне виконання фонограм у порядку, визначеному цим договором (п.п. 1.1., 1.2. договору).

При цьому, згідно з п. 2.1.3. договору відповідач-1 гарантував відповідачу-3 покриття 100% авторських та суміжних прав по Україні, тобто відповідач-3, що перераховує винагороду відповідачу-1 в порядку та розмірах, встановлених цим договором, має право на законних підставах, без будь-якої додаткової оплати, публічно виконувати в закладах відповідача-3, зазначених у додатках до договору, будь-які фонограми, які опубліковані для використання з комерційною метою, а також зафіксовані в них твори та їх виконання.

Відповідно до п.п. 2.2.5., 2.3.2. договору відповідач-3 зобов’язався письмово надавати КОРТС інформацію про фонограми, які публічно виконувались у закладах, вказаних у додатках до договору, протягом календарного кварталу, а КОРТС зобов’язалось надавати відповідачу-1 інформацію про фонограми, які публічно виконувались у закладах, вказаних у додатках до договору, протягом календарного кварталу.

Сторонами були підписані додатки № 1 –7 до договору, якими сторони погодили розмір щомісячної винагороди за публічне виконання фонограм, а також погодили, що відповідач-1 буде розподіляти отриману від відповідача-3 винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних товарів за звітній період (календарний квартал).

15.07.2008 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору, якою припинили всі договірні відносини та зобов’язання за договором між КОРТС та відповідачами, а всі зобов’язання відповідача-3 перед КОРТС, передбачені п.п. 2.2.3. –2.2.5. договору з моменту підписання додаткової угоди відповідач-3 зобов’язаний виконувати на користь відповідача-1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» просять визнати недійсним зазначений договір з тих підстав, що:

- відповідач-1 та відповідач-2 збирають винагороду за використання музичних творів, які були вилучені позивачем та третьої особою із самостійними вимогами із дозволів ОКУ;

- умовами договору не передбачено окремо сум винагороди, що сплачується за використання авторських і суміжних прав;

- відповідачем-1 не укладено договорів із усіма організаціями колективного управління щодо розподілу винагороди за використання суміжних прав;

- в укладеному договорі не ідентифіковано об’єкти, дозвіл на використання яких надається за вказаним договором;

- у відповідачів відсутнє право надавати дозволи на використання об’єктів суміжних прав;

- ОКУ, якою є відповідач-2, діє лише від імені суб’єктів авторських прав та на підставі отриманих від них повноважень і не має права видавати дозволи на використання об’єктів авторських прав, які були вилучені позивачами;

- погодження сторонами фіксованої суми винагороди суперечить вимогам законодавства, якими встановлено мінімальні ставки авторської винагороди.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Об’єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» є організацією колективного управління, яка створена і діє на підставі Розділу IV Закону України «Про авторське право і суміжні права», що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 5/2003 від 22.08.2007 р.

На дату укладання оспорюваного договору відповідач-1 також був уповноваженою організацією колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Як вбачається з преамбули оспорюваного договору, відповідач-1 при його підписанні діяв як уповноважена організація колективного управління, яка здійснює збір і розподіл винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, а також діяло від імені і за дорученням Асоціації «Дім авторів музики в Україні» (відповідач-2), яка є організацією колективного управління авторськими правами.

Предметом зазначеного договору є видача за винагороду відповідачем-1 відповідачеві-3 дозволу на публічне виконання фонограм, а також зафіксованих в них творів та їх виконань.

Як передбачено ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права», допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління.

Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» (в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваного договору) юридичні і фізичні особи, які здійснюють комерційне використання фонограм і відеограм, самостійно нараховують суми винагороди і перераховують її визначеним МОН уповноваженим організаціям, а також надають уповноваженим організаціям у письмовій формі відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди. Суми винагороди розподіляються уповноваженими організаціями між відповідними організаціями колективного управління майновими правами суб’єктів суміжних прав, які перебувають на обліку в МОН, на підставі укладених договорів. Залежно від характеру та тривалості використання фонограм і (або) відеограм та зафіксованих у них виконань розмір винагороди може бути зменшено за погодженням з відповідними суб’єктами суміжних прав або організаціями колективного управління їх майновими правами.

Разом з тим позивачем та третьою особою із самостійними вимогами не надано доказів того, що

- фіксована сума винагорода, погоджена сторонами у договорі, є меншою від встановлених вищезазначеною Постановою розмірів;

- у відповідача-1 було відсутнє погодження суб’єктів суміжних прав або ОКУ на зменшення розміру винагороди;

- відповідачем-1 як уповноваженою організацією не було укладено договорів про виплату зібраної винагороди з усіма ОКУ, які перебувають на обліку в Установі.

Як передбачено ст. 443 ЦК України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Як передбачено ст.ст. 45, 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами, зокрема, організаціям колективного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 — 33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб’єктам прав відповідно до цього Закону.

Частиною 2 зазначеної статті Закону передбачено, що суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами , в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об’єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об’єкти.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 48 Закону організація колективного управління зобов’язана надавати Установі, зокрема, інформацію про управління майновими правами осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, суд приходить до висновку, що організації колективного управління не позбавлені права збирати авторську винагороду за використання навіть тих творів, права на управління якими їм не передні. Разом з тим законодавством також передбачена можливість вилучення творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об’єкти.

Посилання позивача та третьої особи із самостійними вимогами про вилучення ними об’єктів із дозволів на використання, які надаються відповідачем-2, на думку суду, не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, з огляду на те, що таке вилучення позивачем та третьою особою із самостійними вимогами відбувалось вже після укладення оспорюваного договору .

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону до повноважень організації колективного управління відносяться, зокрема, такі функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 — 33 цього Закону;

в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав суб’єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб’єктам прав відповідно до цього Закону.

Як передбачено ч. 5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори. Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.

Частиною 2 ст. 33 Закону передбачено, що авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьомуставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, позивачем та третьою особою із самостійними вимогами не надано жодних доказів того, що фіксована сума винагорода, погоджена сторонами у договорі, є меншою від встановлених вищезазначеною Постановою розмірів.

З урахуванням викладених вище обставин справи, суд вважає що оспорюваний договір відповідав вимогам законодавства на дату його укладання, а тому позовні вимоги про визнання його недійсним не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні вимог про визнання недійсним договору, вимоги позивача та третьої особи із самостійними вимогами про зобов’язання ОП «Українська ліга музичних прав» повернути ТОВ «Макс Ейр» сплачену останнім винагороду також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» відмовити повністю.

2. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.С. Демченко